Донорів у 40 разів менше, ніж кандидатів: “Слуга народу” подала фінзвіт

Фото: facebook/Слуга Народу

Загалом, партія висунула до місцевих рад понад 23 тисячі кандидатів. Іншими словами, на 40 кандидатів від “слуг” припадає лише 1 донор. В окремих осередків таке співвідношення ще гірше — 1 донор припадає на кілька сотень кандидатів.

Про це свідчать проаналізовані ЧЕСНО дані квартального фінзвіту “Слуги народу”, оприлюднені на сайті НАЗК.

Згідно з моніторингом ЧЕСНО, Центральний офіс “Слуги народу”, як і осередки цієї партії, не проводив публічних фандрейзингових кампаній напередодні та під час місцевих виборів у 2020 році. Тривалий час на сайті партії не було навіть реквізитів, нині там є інформація про те, як підтримати фінансово центральний офіс, але не осередки.

Попри відсутність ознак публічної фандрейзингової кампанії, за підсумками 2020 року “Слуга народу” стала найзаможнішою партією країни з доходом 445 мільйонів гривень, з яких орієнтовно 259 мільйонів гривень – це приватні надходження. Про це свідчить аналіз ЧЕСНО на основі даних податкової звітності. Утім дані податкової звітності містять лише загальні показники, і походження цих коштів тривалий час було невідомим. Подавши звіт за третій квартал, партія частково “розкрила” цю інформацію.

Загалом у третьому кварталі 2020 “Слуга народу” зібрала 107 мільйонів гривень, з яких більше ніж 90 мільйонів – це внески фізичних осіб (555 донорів). Ще 17 мільйонів надійшло від бізнесу (23 компанії).

Новостворені осередки партії обрали різні стратегії залучення коштів – частину з них фінансував виключно бізнес, а частину – лише фізичні особи. Типовим для всіх осередків є незначна кількість донорів. Дві третини регіональних осередків мали менше ніж 20 донорів. Вирізняються лише Вінницький і Черкаський осередки “Слуги народу”, які мали 95 і 147 донорів відповідно.

 

Примітно, що у звітності партії за перші три квартали 2020 року фігурують лише три донори, які фінансували партію і під час президентських і парламентських виборів 2019 року.

Мова йде, зокрема, про Віталія Сергійовича Корнієнка (найімовірніше, це брат Олександра Корнієнка), який профінансував партію на 1,5 мільйона гривень у 2019 році та на 1,1 мільйона у 2020 році. Згідно з реєстрами, Віталій Корнієнко є співвласником низки підприємств різного спрямування – від будівництва й продажу електроенергії до надання автомобілів в оренду та оптової торгівлі молоком та оліями.

Олександр Корнієнко

Фото: facebook/Слуга Народу

Олександр Корнієнко

Ще один “традиційний” донор – це Світлана Вікторівна Глущенко. У 2019 році вона переказала на рахунки “Слуги народу” 1,4 мільйона гривень, а у 2020 році – ще майже 400 тисяч. Як і Віталій Корнієнко, вона є власницею та керівницею низки підприємств.

Ще 318 тисяч партії у 2020 році перерахував Євген Зурнаджи. Він же фігурує і серед донорів “Слуги народу” у звітності за 2019 рік, щоправда, тоді він переказав партії 1,4 мільйона гривень. Зурнаджи є адвокатом і має власну компанію, що працює у сфері права. Також він є одним зі щонайменше 11 адвокатів, які у 2019 році фінансували “Слугу народу”. Цей факт виявили журналісти “Слідства.інфо”, втім аномальну частку адвокатів серед донорів у партії пояснили випадковістю. Водночас ймовірність випадковості сумнівна, адже саму юридичну особу партії “Слуга народу” створювали (по факту перейменували наявну партію) зусиллями адвоката Олександра Качури, який навіть прописав партію в офісі своєї фірми “Kachura Lawyers”.

Фото: фейсбук/Слуга Народу

Новостворену регіональну структуру частково підтримували коштами з “центру” (за рахунок держкоштів, коштів отриманих партією як компенсацію за парламентську кампанію та приватних внесків, які надходили на центральні рахунки партії). Для більшості осередків (крім київських міського та обласного) це були символічні кошти – від 185 до 535 тисяч гривень, або в середньому 15,1% від загального офіційного бюджету всіх осередків. Не отримував коштів з “центру” лише Кіровоградський обласний осередок.

Іншою ситуація була лише з київськими обласним і міським осередками – їм партія перерахувала 28,4 мільйона гривень, або 85,4% та 71,6% від їхнього загального бюджету у липні-вересня 2020 року. Інші ж осередки забезпечували себе більшою мірою самостійно і, якщо довіряти фінзвітності, мали донорів з власних регіонів.

Фактично мала кількість донорів забезпечила можливість участі у виборах великої кількості кандидатів від “Слуги народу”, адже основна стаття видатків більшості осередків – сплата грошових застав за кандидатів у міські голови та кандидатів у депутати. При цьому серед 555 донорів фізосіб тільки 271 донор балотувався від “Слуги народу” в місцеві ради. Таким чином лише 1 з близько 80 кандидатів фінансово долучився до підготовки “Слуги народу” до старту місцевих кампаній.

Фото: facebook/Слуга народу

Цей показник може бути дещо іншим з урахуванням звіту партії за четвертий квартал 2020 року, якого “слуги” ще не подали. Частина коштів також могла надходити безпосередньо до виборчих фондів, але практика показує, що партії левову частку коштів заводять на поточні рахунки і вже з них перераховують кошти до виборчих фондів.

Варто також зазначити, що мала кількість донорів, які перераховують партіям значні кошти, не є чимось унікальним в українській практиці. За підрахунками ЧЕСНО, у 2018 році 40 найактивніших партій фінансувало лише близько 20 тисяч донорів. Фактично на кожні 1500 виборців лише один фінансує партії (близько 0,07%), тоді як соціологічні опитування з року в рік показують, що готовність фінансувати партії висловлює близько 12% опитаних. Кількість донорів залежно від партії коливається від одного до кількох тисяч, але, як правило, це свідчить не стільки про спроможність партії залучати кошти, скільки про різновид схем, якими ці кошти заводять на партійні рахунки.

Про донорів конкретних осередків партії “Слуга народу” ЧЕСНО інформуватиме в наступних матеріалах.

У 2019 році “Слуга народу” мала всього близько сотні донорів, які профінансували партію на 252 мільйони гривень. Як з’ясували журналісти Bihus.info – принаймні частина донорів були підставними (як от кухар-хінкальник, чия фірма профінансувала партію на 3,3 мільйона гривень, або продавчиня білизни, підприємство якої завело на рахунки партії 0,5 мільйона), тож реальне походження коштів досі лишається загадкою.

Нагадаємо, звітування політичних партій заблоковано вже понад рік. У березні 2020 року народні депутати підтримали низку змін, які декларувалися як такі, що спрямовані на боротьбу з наслідками пандемії. Втім поруч із короткостроковими послабленнями для бізнесу парламентарі внесли зміни до закону “Про політичні партії в Україні”, якими дозволили партіям не подавати квартальної фінзвітності аж до завершення карантину. Оскільки карантин триває досі – подавати звітність партії не поспішають, особливо якщо мова йде про активні партії, які вели загальнонаціональні кампанії.

Серед парламентських партій лише “Слуга народу” подала звіт за третій квартал 2020 року. “Найсвіжіші” звіти “Європейської солідарності”, “Батьківщини”, ОПЗЖ, “Голосу”, “Пропозиції”, партії “За майбутнє” та багатьох інших – це звіти за перший і другий квартали 2020 року. За звичайних обставин всі вони вже мали б подати звіти за другий квартал 2021 року. На практиці це означає, що ми не знаємо, хто профінансував місцеві вибори, хоча вже скоро мине рік з моменту обрання місцевих рад. Це стосується й “Слуги народу”. Хоча її звіт і є найактуальнішим порівняно з іншими партіями, ключовий звіт, який покриває жовтень-грудень 2020 року, партія досі не подала. Крім того, громадськість не має можливості дізнатися, як витрачаються кошти державного фінансування, отримані парламентськими партіями у 2020 та 2021 роках. Сукупна сума держкоштів, виділених на фінансування в цих роках, сягає майже 1 мільярда гривень.

Ініційований “Слугою народу” законопроєкт, який має відновити звітування для партій, хоча і був ще в лютому схвалений профільним комітетом, на розгляд у сесійній залі не виноситься вже майже 7 місяців.

Start typing and press Enter to search