Загроза загострення у війні Росії з Україною. Що може статися?

Бойові дії на Донбасі не припиняються, а тим часом знову ширяться розмови про можливу більшу війну. Росія зосередила десятки тисяч військових у своїх західних областях та в окупованому Криму, через що є побоювання нового великого наступу. Встановити достеменно наміри Москви неможливо. Ми зібрали інформацію, яка відома на цей час щодо нинішньої напруженої ситуації.

Навесні Росія зосередила на своєму кордоні з Україною тисячі військових, було чимало розмов про ймовірність нового великого наступу Кремля. Минуло сім місяців, і знову з’явилися ще більші побоювання щодо війни. Західні медіа, такі як The New York Times чи Bloomberg, цитували американських посадовців, які попереджають про ймовірність зимового наступу Росії. Дехто з них стверджував, що потенційний наступ може бути більшим за воєнні події 2014 року.

На знімках супутників видно, що війська прибувають на захід Росії та в окупований Крим.

Наразі неможливо сказати, якими є наміри Росії, та чи має Володимир Путін взагалі бодай якісь плани. Проте нижче ми відповіли на декілька найважливіших запитань щодо нинішньої ситуації.

Чи справді існує загроза нових великих військових дій з боку Росії?

Так – принаймні є докази, що вказують на це.

Американська розвідка та керівники українського війська заявляють, що на півночі та на сході від України зосереджено близько 92 тисяч російських військових, зокрема в районі міста Єльні, що поблизу кордону Росії з Білоруссю. Також російські військові прибувають до Криму.

Цього тижня телеканал CNN, з посиланням на джерела в Білому домі, повідомив, що США розмірковують щодо скерування до України військових радників та надання нового обладнання, зокрема зброї.

Раніше держсекретар США Ентоні Блінкен вже заявляв, що Вашингтон «справді занепокоєний» діями російських військових і ймовірністю нового наступу. Він попередив, що це буде «серйозною помилкою».

Офіційно Москва все заперечує та називає ці твердження «безпідставними», проте слова низки посадовців і кремлівських аналітиків сигналізують про інше. Росія погрожує вжити заходів, якщо Вашингтон і Захід не дослухаються до російських вимог щодо ситуації на Донбасі, зв’язків між Києвом та НАТО, західної військової присутності у Східній Європі та Чорному морі.

Попередні наступи у 2008 році в Грузії та у 2014 році в Криму і на Донбасі починалися заявами про провокації. Останнім часом у цьому ж Росія звинувачувала Київ та США через звичні операції в Чорному морі та військові навчання у Східній Європі. Ці навчання були давно заплановані, стверджує НАТО.

Переміщення військ до українського кордону – не єдина обставина, що викликає занепокоєння. За останні шість місяців Путін та кілька інших російських урядовців опублікували агресивні статті щодо України, в яких ставлять під сумнів її право на існування. Вони відмовляються визнавати демократично обрану українську владу.

Секретар Ради безпеки Росії та близький соратник Путіна Микола Патрушев нещодавно заявив, що на Україну чекає «афганський сценарій». Він вказував на небезпеку, спричинену імпортом західного озброєння, та стверджував, що в країні нібито є небезпека розпаду. При цьому Патрушев не навів жодного конкретного доказу на підтвердження своїх слів.

Це значною мірою розраховано на внутрішню російську аудиторію

Цього тижня Служба зовнішньої розвідки Росії засудила так звані «провокації» США і погрозливо заявила, що вони «спостерігали за подібною ситуацією в Грузії напередодні подій 2008 року». Тоді російські війська окупували частину країни, а потім визнали «незалежність» двох грузинських регіонів.

Ймовірно, ці заяви спрямовані не лише на Захід, а можуть також сприяти мобілізації росіян, вважають аналітики.

«Це значною мірою розраховано на внутрішню російську аудиторію», – сказав президент Центру глобальних досліджень «Стратегія XXI» Михайло Гончар телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».

Чому зараз?

Ймовірно, керівництво Росії хоче скористатися нестабільністю в регіоні, яку саме і створило. За таких умов відповідь на російський удар буде менш згуртованою, ніж була б за спокійних часів, вважають деякі аналітики.

Польща бореться з напливом мігрантів, яких заманюють до Білорусі обіцянками легкого перетину зовнішнього кордону ЄС. Варшава вважає, що ця криза виникла внаслідок операції з дестабілізації Європи, вигаданої Лукашенком та підтриманої Путіним.

Водночас Молдова звинуватила Росію в енергетичному шантажі під час газової кризи. Москва натомість стверджує, що Молдова не оплачує борги. Москва хоче продемонструвати залежність Європи від газу та посилює тиск на Німеччину для надання дозволів для роботи газопроводу «Північний потік-2», переконані критики Кремля.

Москва спеціально збільшує напруження в регіоні обвинуваченнями НАТО у провокаціях. НАТО нібито не хоче дотримуватися тих «червоних ліній», про які говорить Путін.

В інтерв’ю для Румунської служби Радіо Свобода заступник генерального секретаря НАТО Мірча Джоана заявив, що у Чорному морі НАТО діє прозоро та з оборонними цілями.

Москва залякує Україну військово для того, щоб вона лишалася нейтральною

Останнім часом Росія заявляє про свої вимоги, «червоні лінії», які стають дедалі більш неприйнятними для НАТО, Вашингтону, Заходу, та найбільше для України. Путін однозначно дає зрозуміти, що Україна нібито не може мати власної суверенної зовнішньої політики.

Якщо раніше «червоною лінією» був вступ України в НАТО, то нині йдеться про будь-яке розширення військової співпраці з Північноатлантичним альянсом.

«Москва залякує Україну військово для того, щоб вона лишалася нейтральною», – каже директорка дослідницького центру CEPA Аліна Полякова. «Якщо цього не станеться, то військове вторгнення є цілком реальним», – написала вона на своїй сторінці у твітері.

Плакат із зображенням російського президента Володимира Путіна на акції протесту проти окупації Росією українського Криму. Вашингтон, 6 березня 2014 року

Плакат із зображенням російського президента Володимира Путіна на акції протесту проти окупації Росією українського Криму. Вашингтон, 6 березня 2014 року

Якими є цілі Росії?

У першу чергу йдеться про збільшення впливу на Україну.

Захоплення частини Донбасу, відносно невеликої території України, розглядають як інструмент впливу на всю країну, зокрема її зовнішню політику та вступ до НАТО.

Ймовірно, Путін побоюється того, що не досягне цієї мети. Росія контролюватиме частину України, але не дотягнеться до реальної цілі – максимального контролю над країною.

У статті для видання Politico старший дослідник аналітичного центру RAND Corporation Самуель Чарап цитує російського ексдипломата. Той стверджує, що «отримати Донбас, але втратити Україну – це поразка для Кремля».

Захоплення всієї України малоймовірне, вважають аналітики. Деякі з них стверджують, що Росія прагне окупувати території на сході та в центрі України, тобто землі між тимчасово окупованими регіонами України.

Натомість інші вважають, що Москва загострить воєнні дії на Донбасі з метою примусу України до поступок. І що Росія не вдасться до розширення фронту, яке призведе до великих втрат та ганьби для неї на міжнародній арені.

Чи є Росії що втрачати?

Верховне командування [Росії] не може не знати, що багато солдатів повертатимуться додому каліками, пораненими або як вантаж-200

Захід неодмінно різко зреагує, якщо Росія розпочне нове вторгнення в Україну. Йдеться щонайменше про новий пакет санкцій та зрив запуску «Північного потоку-2», на який Росія витратила багато ресурсів.

Вторгнення російських військ в українські міста може призвести до того, що сотні чи навіть тисячі солдатів повернуться в Росію у трунах. Путін хоче і далі залишатися президентом, тож ця обставина може його зупинити.

«Верховне командування [Росії] не може не знати, що багато солдатів повертатимуться додому каліками, пораненими або як вантаж-200», – написав нещодавно в Moscow Times аналітик Марк Галеотті.

Символічні картонні труни біля посольства Росії з написами «Груз 200. ЧВК «Вагнера» під час акції проти російської агресії на Донбасі. Київ, 2 червня 2018 року

Символічні картонні труни біля посольства Росії з написами «Груз 200. ЧВК «Вагнера» під час акції проти російської агресії на Донбасі. Київ, 2 червня 2018 року

Це все може бути грою на публіку для того, щоб змусити Київ піти на переговори з Москвою на російських умовах

«І все ж, якщо Путін готовий піти на ризик щодо санкцій, міжнародного засудження та внутрішнього обурення, спричиненого кривавою війною, то тоді вторгнення може розпочатися», – зазначає аналітик. Путін «відчуває, що затримка лише ускладнить подальші дії, тож краще вдарити раніше», припускає Галеотті.

«Знову ж таки, це все може бути грою на публіку для того, щоб змусити Київ піти на переговори з Москвою на російських умовах», – додає він.

Чи блефує Путін?

Наразі однозначної відповіді немає. Проте вивчення того, як Росія діяла в минулому, допоможе нам зрозуміти поточну ситуацію та спрогнозувати події цієї зими.

Після захоплення Криму та початку війни на Донбасі, західні аналітики та розвідники не раз попереджали про можливість нового наступу. Навесні цього не відбулося і в результаті нарощування військ виглядало не як прелюдія до наступу, а як демонстрація сили перед зустріччю Путіна із Джо Байденом чи навчаннями НАТО в Європі.

Путінський режим зараз йде по лезу бритви

Тож нинішнє загострення може бути частиною політики Москви з постійного тиску на Захід. Його можуть використовувати для підсилення російських заяв про стурбованість через дії НАТО.

«Путінський режим зараз йде по лезу бритви, тому що хочеться запустити в експлуатацію «Північний потік-2», а якщо почати якусь, хай навіть сильно замасковану, військову операцію, то в кінцевому результаті це означатиме кінець «Північного потоку-2», – зазначає Михайло Гончар. «Росія просто хоче показати, що може це зробити», – припускає аналітик.

Start typing and press Enter to search